Дослідникам життя святого Миколая іноді важко відділити
правду від легенди. Першу біографію святого Миколая написано в IX столітті, але
більш відома біографія Святого, написана в Х столітті Метафрастесом. Святий Миколай народився близько 270 року в місті Патарі, в Лікії, південно
– західній області Малої Азії. Після смерті єпископа міста Міри, головного
міста Лікії, (зараз м. Демре в Туреччині) він був обраний єпископом цього
міста. Батьки святого Миколая належали до одного з найвідоміших та найбагатших
лікійських родів. Довгі роки в них не було дітей. Миколай був їхнім єдиним,
вимоленим сином. Благочестиві батьки дбайливо виховували свого сина в
християнському дусі, а дядько Миколая, який був єпископом патарським, дбав про
його освіту. З юних літ Миколай відзначався глибокою
побожністю, піклувався про вбогих та нужденних і, згідно з рішенням своїх
благочестивих батьків, вибрав духовний сан. Близько 300 р. в Мірі вибухла велика епідемія. Миколай, незважаючи на
небезпеку, допомагав хворим, утішав їх. Під час цієї епідемії померли його
батьки. Миколай успадкував велике багатство, яке роздав бідним і нужденним. Не
чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти. Не
дивно, що з його ім'ям пов'язана традиція, яка сягає XII століття – давати
допомогу та стипендії в школах. Пізніше цей звичай перетворився в дарування,
особливо дітям, у надвечір’я святого Миколая подарунків. Зараз, під час цього
гарного і повного глибокого значення звичаю, святого Миколая часто зображують у
вигляді Санта Клауса. Проте християни повинні знати і пояснювати своїм дітям,
звідки походить цей звичай – дарувати їм подарунки в день святого Миколая, та ким
був цей Святитель. Святий
Миколай був прикладом християнського життя, на практиці прагнув реалізувати
подвійний аспект християнської любові – Бога та ближнього і робив це так, як
написано в Євангелії: "Нехай не знає ліва рука, що дає права"(Мт 6,
3), "Не показуйте своєї праведності перед людьми, щоб вони вас бачили і
хвалили за те; нехай знає про ваші добрі діла лише Отець Небесний".
Згідно з легендою, після смерті єпископа міста
Міри, довколишні єпископи та народ радилися про те, кого обрати владикою Міри.
Розповідають, що архієпископ мав видіння, щоб на владику треба вибрати і
висвятити чоловіка, який перший прийде вранці до церкви на молитву, бо це буде
доброчесна людина, яка горить любов`ю до Бога та свого ближнього. Першим, хто прийшов до
церкви на молитву, був Миколай, якому архиєпископ сказав, що він має стати
новим єпископом. Миколай вважав, що це – Божа Воля, тому що й сам мав уві сні
дивне видіння: Ісус Христос передав йому святе Євангеліє, а Божа Матір –
єпископський омофор. Коли він встав рано вранці, щоб піти до церкви і просити у
Бога просвітління, як зрозуміти цей сон, його сповістили, що він поставлений
єпископом міста Міри. У
цьому високому сані святий Миколай не тільки не змінив своєї милосердної
поведінки, навпроти, його добчесність ще більше засяяла. Кожного року 1 вересня святий владика Миколай збирав духовенство на
Собор, радився про потреби народу, наказуючи піклуватися про бідних. Сам
владика жив дуже скромно, ревно працював над спасінням своєї пастви, з любов`ю допомагав
у біді й смутку. Так, коли імператор Костянтин І Великий несправедливо засудив на смерть
трьох юнаків, святий Миколай відправився в Константинополь і врятував юнаків
від смерті. Цю історію розказують ще й так: якось мер міста Міри взяв хабар і засудив
на смерть трьох невинних людей. У той час, коли кат хотів їх стратити, з`явився
святий Миколай і затримав виконання вироку. Потім так переконливо розмовляв з
мером, що той не тільки признався в нечесності, але й попросив вибачення. Іншим
разом, один патарський чоловік втратив всі свої гроші і хотів пустити своїх
дочок на злу дорогу. Щоб допомогти цій родині, святий Миколай потайки підкинув
до їхньої хати мішечок золота. Так він робив тричі. Дівчата скористалися цією
допомогою, і всі три чесно вийшли заміж. Тому часто на іконах святий Миколай
зображений з трьома мішечками золота. А
ось випадок спасіння голодуючих. Коли в місті Мірі настав голодомор, святий
Миколай молився і ревно просив у Бога допомоги. Саме в цей час на Сицілії
одному торговцеві хлібом уві сні з’явився святий Миколай, який дав йому гарний
грошовий завдаток та замовив корабель хліба для голодуючих у Мірі.
Прокинувшись, купець, на своє велике здивування, знайшов у своєму кулаку гроші
і остаточно переконався, що це був не звичайний сон, а Боже об'явлення. Купець
одразу ж наповнив корабель хлібом, приплив до Міри, де святий Миколай купив у нього
цей хліб для голодуючих. Розповідають, що святий Миколай врятував своєю
молитвою рибалок під час бурі на морі. Господь почув молитву Святого, і буря
затихла. Тому й сьогодні моряки й рибалки просять у святого Миколая
заступництва у Бога, а в багатьох краінах на березі моря побудовані храми на
його честь. Іншим разом святий Миколай воскресив трьох
дітей, яких убив і законсервував в бочці готеляр. Тому часто святий Миколай
зображений на іконах із дітьми в кошику. Грецькі історики та
святий Григорій Великий свідчать, що на початку ІV століття, під час гонінь
християн Діоклеціаном та Максиміліаном святий Миколай продовжував проповідувати
Христа і був ув`язнений за віру. Тільки в 313 році, коли імператор Костянтин
Великий дав Церкві свободу, святий Миколай повернувся до своєї пастви. Святий Миколай брав активну участь в І Соборі в Нікеї (325 р.), під час
якого було встановлено догму про Святу Трійцю та засуджено помилки Арія, котрий
заперечував Божественну природу Ісуса Христа. Святий Миколай
помер 6 грудня близько 345 - 352 рр. у м. Міра. Тіло його було покладене з
великою пошаною в церкві міста Міри, де спочивало до 1087 року. На його честь
установлено окреме свято.
